Детройт 1977 року. Ніч, брудний неон, труп із відірваною ногою, який скидають із даху, і пісня Девіда Бові. Саме так починається «Мотор-Сіті» — новий кримінальний трилер режисера Потсі Пончіролі. У головних ролях — Алан Рітчсон, Шейлін Вудлі та Бен Фостер. Стрічка вже встигла побувати на Венеційському та Торонтському кінофестивалях. Як зазначає The Hollywood Reporter, фільм вражає візуальною естетикою та саундтреком, але страждає від клішованого сценарію.
Сюжет без зайвих слів
Головний герой — Джон Міллер (Рітчсон). Він звичайний робітник, який потрапляє в пастку наркобарона Рейнольдса (Фостер). Поліція заарештовує Міллера за кокаїн, підкинутий у багажник його авто. Насправді це справа рук Рейнольдса. За ґратами Міллер дізнається, що його дівчина Софія (Вудлі) тепер із наркобароном. Це запускає ланцюг подій, які ведуть до втечі та жорстокої помсти.
Особливість фільму — майже повна відсутність діалогів. Творець стрічки вирішив побудувати трилер на атмосфері, музиці та екшені. Це сміливий експеримент. Але чи вдалий?
Зірковий склад: Алан Рітчсон і команда
Алан Рітчсон — головна зброя фільму. Він грає мовчазного, розлюченого героя. Його фізична форма та харизма тримають увагу глядача. Рецензенти зазначають: Рітчсон не потребує багато слів, щоб бути переконливим.
Шейлін Вудлі з’являється в образі фатальної жінки. Вона носить хутра розміром з Алана Рітчсона та великі сонцезахисні окуляри. Її персонаж залишається загадкою майже до самого кінця.
Бен Фостер грає наркобарона Рейнольдса. Його персонаж — це суцільна пародія на 70-ті. Перука, золоті ланцюги та волохаті груди. Рецензенти жартують, що Фостер отримує «золото в Олімпіаді найгірших перук».
Також у фільмі знімаються Пабло Шрайбер, Лайонел Бойс та Бен Маккензі. Шрайбер виконує переважно фізичну роль, а Маккензі отримує замало екранного часу.
Музика 70-х як окремий персонаж
Саундтрек — одна з головних переваг стрічки. Тут звучать Fleetwood Mac, Bill Withers, Donna Summer та Moody Blues. Музика створює правильну атмосферу та підтримує динаміку.
За підбір музики відповідав Джек Вайт. Його власна пісня «Archbishop Harold Holmes» звучить у фінальних титрах. Це потужне завершення.
Але є й мінус. Згодом музики стає менше. Її замінює похмурий синтезаторний саундтрек Стіва Яблонськи. І це помітно знижує енергію фільму.
Що не так? Сценарій і кліше
Головна проблема «Мотор-Сіті» — сценарій. Чад Сент-Джон написав історію, повну кліше. Персонажі одновимірні. Ситуації передбачувані.
Стилістичний прийом (мало слів) працює на початку. Але згодом він втомлює. Глядач хоче чути героїв, а не лише спостерігати за ними.
Фінальна сутичка між Міллером і Рейнольдсом виходить антикліматичною. Вона відбувається через незрозумілий часовий стрибок. А старіючий грим виглядає непереконливо.
Втім, екшен-сцени вражають. Особливо бійка на сходах і в ліфті. Вони мають справжню міць.
До речі, Алан Рітчсон не лише грає головну роль, а й виступає продюсером стрічки. А нещодавно стало відомо, що актор разом із Оуеном Вілсоном об’єднаються в екшн-комедії «Перевізник». Детальніше про цей проєкт читайте за посиланням:
👉 Алан Рітчсон і Оуен Вілсон об’єднуються в екшн-комедії «Перевізник»
Варто дивитися?
«Мотор-Сіті» — це амбітний, але недосконалий фільм. Він має стиль, музику та харизматичного Алана Рітчсона. Але слабкий сценарій і кліше псують враження.
Якщо ви фанат Рітчсона або любите стильні екшени 70-х — стрічка варта вашої уваги. Якщо ж ви очікуєте глибокого сюжету та цікавих персонажів — краще пропустіть.
Фільм триває 1 годину 43 хвилини. Він уже показаний на Венеційському кінофестивалі. Широкий реліз очікується найближчим часом.
