
Кажуть, я люблю щасливий кінець. Якщо ми нещасливі, то це ще не кінець. І саме такий настрій ідеально пасує стрічці Тьєррі Кліфа — стрічці, що ззовні виглядає як глянцева драма про гроші та сімейні сварки, але насправді говорить про речі значно важливіші: свободу, любов і право бути собою.
Коли справжня історія звучить голосніше за вигадку
Франко-бельгійська стрічка «Найбагатша жінка світу» стала однією з тих прем’єр, які непомітно проходять повз масовий прокат, але викликають справжній інтерес у фестивальної аудиторії. На Каннському кінофестивалі фільм показали поза конкурсом, однак він усе одно привернув увагу, адже знятий за мотивами реального скандалу навколо Ліліан Беттанкур — спадкоємиці L’Oréal.
Проте режисер Тьєррі Кліфа не знімав документальний фільм. Він створив драму-роздуми, у якій легко забути про конкретні імена та дати й зануритися у глибшу історію про самотність тих, хто має все.
І тому огляд фільму «Найбагатша жінка світу» — це не про фабулу скандалу, а про те, чому ця стрічка резонує з глядачами у 2025-му.
Маріанна Фаррер: багатство, яке не рятує від самотності

У центрі сюжету — Маріанна Фаррер у виконанні видатної Ізабель Юппер. Вона — одна з найбагатших жінок Франції, керівниця косметичної імперії, символ консервативної стабільності та блискучої влади.
Її життя працює, як дорогий годинниковий механізм:
сніданки — на певний час,
наради — за протоколом,
вечори — у вишуканому, але цілком мертвому маєтку.
Ніби все ідеально. Ніби так має бути. Але Кліфа м’яко підводить до думки: адміністративний контроль не здатен дати людині щастя.
Лоран Лафітт і роль, що заряджає фільм енергією
Фотограф П’єр-Ален у виконанні Лорана Лафітта — це той самий герой, якого Маріанні не вистачало. Він яскравий, безцеремонний, нахабний, але по-французьки чарівний.
Він приходить у її життя для «одного знімка», а лишається назавжди — принаймні до того часу, поки сімейство Фаррер не починає бачити у ньому загрозу.
П’єр-Ален стає каталізатором змін:
він говорить Маріанні компліменти, які вона давно не чула;
сміється з нею, коли всі інші розмовляють мовою цифр;
нагадує, що вона — жива людина, а не функція у великій корпорації.
Зрештою, саме він робить історію живою — і саме він ставить під сумнів поняття «прийнятної поведінки» в елітному суспільстві.
Читайте також: ФІЛЬМИ ГРУДНЯ 2025: ПОВНИЙ ОГЛЯД ГОЛОВНИХ ПРЕМ’ЄР ЗИМИ
Коли турбота перетворюється на контроль
Основна драматична напруга розгортається між Маріанною та її родиною.
Її чоловік, донька, зять і навіть дворецький бачать у П’єрі-Алені загрозу: він витрачає її гроші, впливає на її емоції, руйнує «гармонійний порядок».
Фільм ставить болюче питання:
Де межа між любов’ю та контролем?
Коли турбота стає способом диктувати правила іншому?
І — найголовніше —
чи має право доросла людина, навіть дуже багата, обирати власні радощі?
Це не просто сімейна драма — це алюзія на будь-які відносини, де люди звикають вирішувати, що «краще» для іншого, замість того щоб почути, чого він хоче насправді.
Світ багатіїв у Кліфа — не казка, а ізольована реальність
Тьєррі Кліфа не романтизує верхівку суспільства. Навпаки — показує її як холодну і вкрай самотню.
Дворецький Маріанни говорить одну з ключових фраз фільму:
«Вони існують в іншому вимірі. Вони б хотіли прожити те, що проживають звичайні люди».
Цей вимір — це розкіш, що перетворена на золоті ґрати.
І тому поява П’єра-Алена, який живе вільно, не зважаючи на «правила», здається Маріанні ковтком повітря.
Що у фільмі головне: скандал чи свобода?
Хоча стрічка базується на реальних судових розбірках Беттанкур, Кліфа уникає юридичних деталей. Він залишає на другому плані політичні інтриги, медійний тиск і фінансові маніпуляції.
Натомість він:
- зосереджується на темі самостійності жінки, на яку претендують усі,
- показує любов у нестандартних проявах,
- розповідає про людську вразливість у світі, де здається, що гроші вирішують усе.
Та ні — не вирішують.
І саме тому фінал фільму залишає післясмак реальності, а не глянцевого тріумфу.
Чи є тут «щасливий кінець»?
Не буду спойлерити, але скажу одне:
цей фільм не про «казковий фінал», а про право на щастя, яке нам часто доводиться відвойовувати навіть у тих, хто нас любить.
І в цьому контексті фраза:
«Я люблю щасливий кінець. Якщо ми нещасливі, то це ще не кінець»
звучить не як кліше, а як справжня мораль історії.
Кому варто дивитися цей фільм
«Найбагатша жінка світу» точно сподобається тим, хто:
- любить інтелектуальні драми замість гучних блокбастерів;
- цікавиться історіями реальних скандалів без надмірної сенсаційності;
- цінує акторську гру Ізабель Юппер та Лорана Лафітта;
- хоче побачити фільм про свободу, любов і владу у французькому виконанні.
Висновок: чому цей фільм варто подивитися у 2025 році
Огляд фільму «Найбагатша жінка світу» показує, що ця стрічка — не лише екранізація гучної історії про багатіїв. Це кіно про нас: про наше бажання бути почутими, про нашу боротьбу за щастя, про те, як важливо мати поруч тих, хто бачить у нас людину, а не роль.
Це чесна, лірична та водночас дотепна історія, яка нагадує:
ми всі маємо право на свою свободу. Навіть якщо доводиться боротися з тими, хто нас любить.


