Світ стримінгів щотижня підкидає нам нові прем’єри, але не кожна з них здатна залишити бодай якийсь слід у пам’яті. 20 лютого відбулася цифрова прем’єра фільму “Жах”, або ж The Dreadful, і перше, що привернуло увагу — це гучні імена в акторському складі. На екрані знову зустрілися зірки культового серіалу Гра престолів — Кіт Герінґтон та Софі Тернер.
Здавалося б, це вже половина успіху. Але чи справді новинка заслуговує на увагу? У цій рецензії розбираємося, чому фолк-горор The Dreadful 2026 з Кітом Герінґтоном і Софі Тернер став одним із найсуперечливіших цифрових релізів початку року.
Похмура Англія та історія про втрату
Події фільму розгортаються в Англії доби Пізнього середньовіччя — часів Війни Червоної та Білої троянд. У центрі сюжету — молода релігійна жінка Анна та її свекруха Морвен. Чоловік Анни зник на війні, і коли до селища повертається його друг із трагічною звісткою, життя героїні остаточно занурюється в темряву.
Анну починають переслідувати моторошні видіння лицаря на білому коні, а Морвен дедалі сильніше нав’язує ідеї жертовності й “святої” відданості родині. Здавалося б, маємо класичний ґрунт для психологічного жаху з релігійними мотивами та елементами фольклору. Але реалізація виявилася значно менш переконливою, ніж задум.
Хто стоїть за проєктом
Режисеркою та сценаристкою стрічки виступила Наташа Кермані. Її попередні роботи не стали великими хітами, і новий проєкт, на жаль, не змінює загальної тенденції.
Попри це, творцям вдалося залучити справді гучні імена:
- Софі Тернер — у ролі Анни
- Кіт Герінґтон — у ролі Джаго
- Марсія Ґей Гарден — у ролі Морвен
Особливої уваги заслуговує саме Гарден — володарка премії «Оскар», яка фактично єдина демонструє емоційну глибину й драматичну напругу. Її героїня нагадує фанатично налаштованих персонажів із класичних містичних трилерів — і в окремих сценах вона справді тримає глядача.
Читайте також: Фільм жахів «Пасажир» Андре Овредаля: що відомо про новий загадковий горор з літнім релізом
Атмосфера є — страху немає
Візуально “Жах” виглядає переконливо. Туманні англійські пейзажі, знебарвлена палітра, мінімалізм декорацій — усе це створює відчуття безвиході. Операторська робота старанно підкреслює холод і порожнечу середньовічного світу.
Та проблема в іншому: атмосфера не перетворюється на напругу. Фільм не лякає. Він навіть не намагається грати з очікуваннями глядача. Повільний темп, відсутність драматичних піків і майже повна відсутність несподіванок роблять перегляд випробуванням на терпіння.
Якщо героїні страждають від голоду й страху, то глядач — від нудьги.
Хімія, якої не сталося
Окремо варто згадати екранну взаємодію Тернер і Герінґтона. Після їхнього легендарного тандему в “Грі престолів” фанати очікували бодай мінімального емоційного зв’язку між персонажами. Але у The Dreadful цього не сталося.
Романтична лінія виглядає вимушеною. Емоції — стримані до байдужості. Софі Тернер майже весь фільм зберігає один і той самий кам’яний вираз обличчя, що навряд чи допомагає зануритися в історію. Герінґтон же здається відстороненим, ніби й сам не до кінця розуміє, яку історію розповідає його персонаж.
Буддійська притча та втрата людського обличчя
Сюжет стрічки частково натхненний давньою буддійською притчею про матір, яка вдалася до маски демона, щоб налякати доньку. Цей мотив згодом ліг в основу класичного японського фільму Онібаба режисера Кането Сіндо.
У “Жаху” ця ідея трансформується в метафору втрати людського обличчя під тиском фанатизму, страху та злиднів. Проблема в тому, що метафора подана надто прямолінійно і без достатньої драматичної глибини. Глядачеві ніби підказують: ось тут треба співчувати, ось тут — боятися. Але емоційна віддача не виникає.
Плюси та мінуси фільму
Сильні сторони:
- Похмура атмосфера та історичний сетинг
- Акторська робота Марсії Ґей Гарден
Слабкі сторони:
- Відсутність напруги та справжнього страху
- Нульова романтична хімія між головними героями
- Повільний темп і драматургічна порожнеча
Чому фолк-горор The Dreadful 2026 з Кітом Герінґтоном і Софі Тернер розчаровує
Фолк-горор як жанр передбачає поєднання народних вірувань, релігійних страхів і психологічного тиску. Успішні приклади показують, що навіть мінімалістична історія може пробирати до мурах. Але тут ми отримуємо лише стилізовану оболонку без внутрішнього наповнення.
Фільм ніби боїться власної теми. Замість дослідити фанатизм, провину чи божевілля — він ковзає поверхнею. Замість занурити глядача в тривогу — заколисує.
Висновок
“Жах” — це приклад того, як гучні імена не гарантують якісного результату. Атмосфера є, декорації переконливі, але серця у цієї історії немає. Якщо ви шукаєте справжній фолк-горор із напругою та глибокою драмою — краще звернутися до класики жанру.
Фолк-горор The Dreadful 2026 з Кітом Герінґтоном і Софі Тернер міг стати цікавим експериментом, але в підсумку залишає після себе лише відчуття змарнованого потенціалу.
