У Голлівуді є режисери, які вміють показати людську слабкість з любов’ю. Один із таких — Дерек Сієнфренс, автор глибоких драм на кшталт «Місце під соснами». Цього разу він вирішив додати до своєї фірмової меланхолії трохи іронії, комедії й життєвого абсурду. Так з’явився фільм «Грабіжник за покликанням» (Roofman) — суміш кримінальної історії, побутової драми й сатири на корпоративну Америку.
Це фільм, який доводить: навіть найщиріший усміх не завжди рятує від тюремного терміну, а добрі злодії — не вигадка, а трагедія з людським обличчям.
Читайте також: Огляд фільму «Брати» на Prime Video: новий комедійний кримінал з Джошем Броліном та Пітером Дінклейджем
Реальна історія Rooftop Robber: коли злодій має совість
Сюжет «Грабіжника за покликанням» заснований на реальних подіях із життя ветерана армії США Джеффрі Манчестера, відомого під псевдонімом Rooftop Robber. Його злочинна кар’єра почалася зовсім невинно — з пограбування McDonald’s.
Але зробив він це зі своїм фірмовим шармом: увійшов через дах, зібрав гроші з каси, а потім, як справжній джентльмен, залишив заручникам куртку, аби їм не було холодно у холодильній камері.
Ця сцена з життя — ніби чорна комедія в реальності. Людина, яка вміє співчувати, але не вміє жити за правилами, — ідеальний герой для Дерека Сієнфренса.
Коли злодій стає комедійним героєм
Після успіху драматичних проєктів Сієнфренс захотів зробити експеримент — і поєднав кримінальний сюжет з теплим, навіть добродушним гумором.
Джеффрі (у виконанні Ченнінга Тейтума) — не типовий злочинець. Він схожий на хлопця з сусіднього двору, який просто трохи… переплутав напрям у житті.
Його моральний компас працює на батарейках, які час від часу барахлять.
Джеффрі здійснює понад 40 пограбувань через дахи ресторанів і магазинів, але все одно викликає симпатію. У ньому є щось від Тома Генкса в молодості — невиправна доброта, навіть у найабсурдніших ситуаціях.
Втеча століття і життя в магазині іграшок
Найцікавіша частина історії — його втеча з в’язниці. Замість того, щоб тікати далеко, він ховається… у магазині Toys “R” Us.
Там, за стелажами з дитячими велосипедами, облаштовує собі “домівку”:
- харчується дитячим пюре та цукерками M&M’s,
- займається фітнесом серед ляльок,
- а ночами спостерігає за працівниками через відеоняні.
Це виглядає як поєднання «Втечі з Шоушенка» та «Сам удома 2» — абсурдно, смішно й водночас сумно.
Сієнфренс майстерно показує, як людина, яка прагне спокою, створює собі пастку, в якій приречена жити потайки — ніби дитина, що ховається від світу дорослих.
Романтика серед стелажів і моральні дилеми
Все стає ще цікавіше, коли Джеффрі знайомиться з Лі, мати-одиначкою, яку грає Кірстен Данст. Вона вірить, що зустріла «нормального чоловіка», не підозрюючи, що він буквально мешкає за стіною її роботи.
Їхні сцени — це суміш романтики й тривоги. Глядач усвідомлює, що ця брехня не може тривати вічно. Та поки все виглядає майже казково, ми спостерігаємо за двома самотніми людьми, які намагаються знайти любов у найнеймовірнішому місці — між дитячими іграшками.
Джеффрі навіть встигає створити дві родини одночасно, граючи роль ідеального чоловіка в обох, аж поки все не руйнується через крадені диски з відеоіграми, які він здав до ломбарду.
Сильний акторський склад і колоритні персонажі
Фільм «Грабіжник за покликанням» зібрав вражаючий кастинг.
Окрім Тейтума й Данст, на екрані з’являються:
- Бен Мендельсон у ролі пастора з церкви, куди ходить Лі — добродушний співак госпелів, який нагадує нам, що навіть віра часом потребує гумору;
- Пітер Дінклейдж як менеджер магазину — комічний, але жорсткий корпоративний аб’юзер із зачіскою з 90-х.
Його персонаж — це алегорія сучасного корпоративного світу, де навіть добрі люди перетворюються на циніків, щойно опиняються біля влади.
Гумор, біль і мораль: три шари одного фільму
Сієнфренс не романтизує злочини Джеффрі, хоч і дає йому людське обличчя. Ми співчуваємо, але не виправдовуємо. І саме це робить фільм сильним.
Це історія про людину, яка могла створювати, але навчилась лише руйнувати.
Гумор тут працює не як легковажний трюк, а як спосіб пережити абсурд життя. У якийсь момент ти смієшся, а вже через хвилину — ловиш себе на думці, що сміх цей гіркуватий.
Ченнінг Тейтум у ролі Rooftop Robber дивує: від комедійних моментів до драматичних сцен, де він плаче, — усе виглядає щиро. І, звісно, фанати не забудуть сцену у ванній, де актор демонструє більше, ніж потрібно — момент, що вже розійшовся на меми.
Сатиричне дзеркало Америки
«Грабіжник за покликанням» — це не просто байопік. Це сатиричний погляд на суспільство, де моральні дилеми стираються між побутом, спокусою і виживанням.
Тут McDonald’s — не лише місце злочину, а символ: фастфуд, швидкі гроші, швидке життя. Усе — тимчасове, включно з моральними межами.
Сієнфренс показує, що в сучасній Америці доброта часто стає слабкістю, а людяність — розкішшю, яку не кожен може собі дозволити.
Чому варто подивитись «Грабіжника за покликанням»
Це не просто фільм про грабіжника. Це іронічна притча про пошук добра в людині, яка постійно робить неправильні вибори.
Якщо вам сподобався «Піймай мене, якщо зможеш» або «Фарго», ця стрічка — для вас.
«Грабіжник за покликанням» поєднує в собі:
- майстерний баланс між гумором і драмою,
- живих, людяних персонажів,
- тонку моральну напругу, яка не дає відвести очей.
Висновок: доброта не виправдовує злочин, але пояснює його
Сієнфренс знову доводить, що найкращі фільми — це історії про людей, які не вписуються у світ. Його Rooftop Robber — це не про крадіжку, а про самотність, спробу бути побаченим і крик про допомогу, замаскований під злочин.
Фільм змушує сміятися й думати водночас, нагадуючи: навіть найм’якіший злочинець рано чи пізно опиняється у пастці власних виправдань.
«Грабіжник за покликанням» — це кумедна, болюча і до біса людяна історія про те, як легко загубити себе, намагаючись бути хорошим.
