Спортивні комедії — річ рідкісна, а от повернення культового героя з 90-х, ще й у виконанні Адама Сендлера, — справжній кінематографічний феномен. І ось, після майже 30 років ми знову зустрічаємося з безцеремонним, емоційним і абсолютно унікальним гольфістом — у фільмі «Щасливчик Гілмор 2», який 25 липня з’явився на Netflix.
Цього разу сюжет заглиблюється не лише у гольфові баталії, а й у темніші, драматичні пласти життя героя. А Сендлер, як завжди, балансує на межі смішного, жалюгідного і відверто шаленого. Та чи витримав фільм баланс — розповідаю далі.
Читайте також: Гучні прем’єри Netflix 2025 року: серіали та фільми, які не можна пропустити
Сюжет: повернення легенди… на дно і назад
Після тріумфального завершення першого фільму Гілмор став зіркою гольфу, одружився, осів і мав усе. Але трагедія змушує його знову впасти на саме дно — він втрачає дружину, стає батьком-одинаком, банкрутує, а старий дім бабусі знову забирають.
Щоб дати доньці шанс на майбутнє і відправити її до Паризької балетної школи, Гілмору доведеться згадати свою стару добру ключку, що давно припала пилом. Та чи витримає він сам себе в нових умовах, коли гольф вже давно перетворився з елітного спорту на майже телешоу?
Сміх, ностальгія і трохи алкоголю: що вдалося
Фільм починається напрочуд вдало. Перша третина — це класична сендлерівська іронія над старінням, життям і падінням з п’єдесталу. Окремо варто відзначити:
- Камео Бена Стіллера, який знову нагадує, як грати на повну навіть у маленькій ролі;
- Метажарти та посилання на 90-ті, які приємно зігрівають душу фанатам оригіналу;
- Гумор на межі, але ще в рамках — фізична комедія працює, музика заряджає, атмосфера створена.
Коли стає вже занадто: друга половина фільму
Однак після 40 хвилини комедія Щасливчик Гілмор 2 з’їжджає у добре знайому сендлерівську безодню:
- Крінж і балаган поглинають все: замість розвитку історії — безлад із незрозумілим сюжетом;
- Камео заради камео: спортсмени, родичі Сендлера, друзі — усе це радше втомлює, ніж радує;
- Нова “мода” — максігольф, де шоу замість гри — ідея цікава, але реалізація слабка.
Акторська гра: Сендлер — у своїй стихії
Адам Сендлер — це не просто актор, це явище. І в цьому фільмі він грає на повну, як завжди. Але чи достатньо його харизми, щоб витягнути сценарій, який іноді не витримує жодної логіки?
Джулі Бовен, як і в першому фільмі, з’являється, але її злочинно мало. Сценарій втрачає одну з ключових точок опори. Зате ми маємо Крістофера Макдональда з «Сяйвом» у руках, який своєю дивакуватістю частково компенсує втрату драми.
Фінальна думка: дивитись чи ні?
Комедія Щасливчик Гілмор 2 — це не шедевр, але й не повний провал. Вона навряд чи знайде нову аудиторію, але фанатів оригіналу точно потішить — хоч би першою половиною фільму.
Це історія про спробу повернутись — до себе, до спорту, до життя. І хоч фінал балансує на межі гротеску, у фільмі все одно є щось тепле, знайоме і, як не дивно, щире.
