5 червня на платформі Netflix вийшов новий хорор під назвою «У глибинах Сени» (оригінальна назва «Sous la Seine»). Фільм зняв французький режисер Ксав’є Жанс, відомий за такими роботами, як перша екранізація популярного стелс-екшену «Hitman», жахастики «Закляття: Наші дні» та «Атлантида». Він також працював над декількома епізодами популярного серіалу «Люпен». У цій рецензії розглянемо, що нового пропонує Жанс у жанрі, який вже встиг сказати багато.
Читайте також: Рецензія серіалу “Паразит: Сірі”: Сюжет, огляд, плюси та мінуси
Огляд фільму «У глибинах Сени» / Sous la Seine
Переваги:
- Кілька ефектних сцен
- Високоякісні підводні зйомки
Недоліки:
- Фільм не вдається повністю реалізувати себе в жодному з жанрів, які відповідають сюжету
Оцінка: 4/10
Основна інформація:
- Жанр: Жахи, екшн-трилер
- Режисер: Ксав’є Жанс
- У ролях: Береніс Бежо, Нассім Ліє, Анаїс Парелло, Іньякі Лартіг, Ліа Левіан
- Прем’єра: Netflix
- Рік випуску: 2024
- Сайт IMDb
Сюжет
Три роки тому екоактивістка Софія займалася дослідженням акули-мако на ім’я Ліліт у центрі Великої тихоокеанської сміттєвої плями. Тоді трагедія забрала життя трьох колег Софії, включаючи її коханого. Софія досі не може пробачити себе за те, що сталося, і живе самотньо, закинувши колись улюблену справу.
Одного разу вона зустрічає молодих захисниць природи, які повідомляють, що Ліліт з’явилася у Сені — річці, де акули бути не можуть. Переконавшись у правдивості цієї інформації, Софія разом з паризькою річковою поліцією намагається зупинити небезпечного хижака. Ситуацію ускладнює те, що на Сені невдовзі мають відбутися змагання з тріатлону, а мер міста вже витратила бюджетні кошти на організацію заходу і не хоче його скасовувати.
Рецензія
Стівен Спілберг створив еталонний трилер «Щелепи» майже пів століття тому, і цей фільм став зразком жанру, вказавши шлях до створення літніх блокбастерів. Відтоді вийшло безліч фільмів про кровожерливих акул: від «Піраньї 2: Нерест» Джеймса Кемерона до «Мілини» з Блейк Лайвлі. Чи вдалося фільму Жанса виділитися на цьому тлі? Очікувано, ні.
Жанс спробував перенести дію у менш очікувану локацію — підводні катакомби Парижа, і додав до сюжету політичну сатиру. Однак, ніщо з цього не зробило оповідь цікавою. Фільм не вражає як жах, трилер або екшен. Політична сатирична частина зображена через образ мерки, яка ігнорує загрозу, щоб зберегти свій авторитет. Це може дратувати глядача, але очікувана карма все одно наздожене її у фіналі.
У другій половині фільм стає трохи цікавішим, але і більш абсурдним, коли з’являється більше динаміки та кровавих сцен. Тут Жанс дозволяє собі кілька відкусаних кінцівок та ефектних сцен з акулячими піруетами. Однак, цей екологічний посил не впливає сильно, адже фільм швидко забувається.
Висновок
«У глибинах Сени» виглядає безпорадно на фоні інших фільмів про акул. Він не зміг реалізувати себе у жодному з жанрів і не залишив жодного значущого враження. Рекомендація: оминайте низькосортне кіно десятою дорогою.
