Що ж нещодавно, 16 липня, на сервісі Disney+ завершився показ нового мінісеріалу за культовими «Зоряними війнами» під назвою «Аколіт». На момент написання цього огляду рейтинг серіалу на IMDb становив 3,6 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він мав 81% позитивних відгуків критиків на основі 214 рецензій. У цьому огляді розберемо, чому відгуки глядачів і критиків настільки різняться.
Читайте також: Зоряні війни: Аколіт 2 сезон: Тизер від шоураннера
Плюси:
- Декілька справді непоганих екшн-сцен.
- Відмінна технічна складова.
Мінуси:
- Відсутність цікавої детективної чи будь-якої іншої інтриги.
- Квола оповідь, яку важко сприймати.
- Відсутність персонажів, що викликають співпереживання.
- Сюжетні діри та нелогічності.
- Спроби творців привнести нові елементи у всесвіт «Зоряних війн» зазнали невдачі.
Огляд мінісеріалу “Аколіт”/ The Acolyte
Жанр: пригодницька фантастика
У ролях: Амандла Стенберг, Менні Хасінто, Джоді Тернер-Сміт, Лі Чон Че, Дафні Кін, Керрі-Енн Мосс
Рік випуску: 2024
Сайт: IMDb
За сотню років до подій фільму «Зоряні Війни: Епізод І — Прихована загроза», Республіка була на піку свого розквіту. Орден джедаїв у ті часи був особливо могутнім. Однак у Галактиці з’являється загадкова особа, яка починає полювання на джедаїв.
У зв’язку з цим Орден джедаїв ініціює розслідування, до якого залучають могутнього джедая Сола, його молодшого колегу Йорда Фендера, падавана Джекі Лон та кількох інших. Усе вказує на те, що злочини були скоєні колишнім падаваном Сола, а нині ремонтницею кораблів на ім’я Оша Анісея. Однак згодом з’ясовується, що все набагато складніше, і відповіді варто шукати у далекому минулому, де сталися трагічні події.
Враження від серіалу
Якщо Джордж Лукас привчив нас до того, що «Зоряні війни» — це велика подія у світі кінематографа, то з купівлею Lucasfilm компанією Disney, кінофраншиза почала нагадувати безжальний конвеєр. Перемінні успіхи культової спадщини Лукаса пояснюються тим, що зі збільшенням кількості проєктів, майже завжди страждає якість.
«Аколіт» викликав суперечливі враження. Рейтинги глядачів і критиків кричать про протилежне сприйняття: одні розкритикували проєкт, інші не втомлювалися його хвалити. Хто ж із них правий?
Прогресивним західним критикам «Аколіт» може здатися ковтком свіжого повітря, тоді як затятим фанатам ЗВ він виглядає як недотримання канону, а з такими речами краще не жартувати. Шоуранерка Леслі Гедланд розуміла, що створює проєкт не для багатомільйонної армії шанувальників франшизи, а скоріше всупереч їй.
Основна проблема «Аколіта» не в можливому недотриманні канону чи “повістці”, а в тому, що це безмежно нудна, вторинна і штучно розтягнута історія, яка ґрунтується на дешевих драматургічних прийомах і не приносить нічого цікавого у всесвіт ЗВ.
І хоча оповідь зосереджена на епосі, вкрай далекій від скайвокерівських пристрастей, замість того, щоб використати простір для маневрів, творці знову грають у сюжетні схеми “не все так однозначно”. З самого початку стає зрозуміло, що «Аколіт» звернув не туди.
Помітне якісне пожвавлення відбувається лише у п’ятому епізоді, де є місце і захопливому екшену, і битвам на світлових мечах, і навіть кільком несподіваним загибелям персонажів. Але цей відрізок — єдина світла пляма на тлі малоцікавих діалогів та героїв.
Незважаючи на намагання творців просувати наратив “не все так однозначно”, немає яскравого антагоніста. «Аколіт» виглядає необов’язковим проєктом для культової франшизи і справжнісіньким її рудиментом, що випробовує шанувальників на витривалість. Тож єдине, що лишається побажати останнім — хай буде з вами Сила.
